Бізнес-конфлікт у розбитому дзеркалі ЗМІ


Вважається, що для кожного робітника ЗМІ є догмою стаття 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації», в якій ідеться про те, що журналіст зобов’язаний подавати для публікації об’єктивну й достовірну інформацію. Особливо, коли це стосується висвітлювання конфліктів – як політичних, так і бізнесових. Але проаналізувавши публікації видань щодо висвітлювання конфлікту навколо вино-коньячного підприємства «АПФ «Таврія», можна вельми засумніватися у відданості журналістів догмі об’єктивності.

Довідка.

У липні директор вино-коньячного заводу "АПФ "Таврія", міноритарний акціонер Олександр Сидоренко заявляє про спробу рейдерського захоплення підприємства мажоритарним акціонером Валерієм Шамотієм, власником дніпропетровської корпорації «Логос». За словами директора підприємства, мажоритарій прагне банкрутства заводу. У свою чергу, пан Шамотій наполягає, що Сидоренко зловживав своїми повноваженнями. З директором розірвали контракт та призначили на цю посаду виконуючого обов’язки. Однак Сидоренко не погодився з цим рішенням, вважаючи його незаконним. Він блокував завод, виставивши на території підприємства власну охорону. 3 вересня були вжиті заходи щодо збройного захвату заводу. В сутичці поранено близько 40 чоловік. За два тижні після нападу 95 % акцій заводу продані банку «Південний»

Першим повідомлення про протистояння між акціонерами заводу «Таврія» дала газета «Дело». У матеріалі Інни Михайловської «Война на коньячном заводе» прослідковується лояльність до мажоритарного акціонера Валерія Шамотія. В статті переважно представлена думка його представників: члена спостережної ради Олесі Третяк (два коментарі), міфічними «членами ради» та акціонерами (чотири коментарі) і звичайно два власних висловлювання з цього приводу пана Шамотія. Натомість інша сторона присутня в матеріалі лише в особі керівника заводу Олександра Сидоренка, причому лише раз.

Трохи емоційними були публікації на порталі УНІАН. Не зважаючи на прес-конференцію симпатиків пана Шамотія – керівництва Першого національного виноробного холдингу, який той контролює, у новинах агенції з’явилося повідомлення, що робітники Таврії не підтверджують заяви про кризу на підприємстві. В то же час треба відзначити, що на прес-конференції жодних новин, крім «ми хороші, а він не дуже», журналісти так і не почули. Несподіваний кут подачі мала стаття «Винзавод «Таврія»: історія кривавої ночі», в якій автор більше придав уваги наслідкам та жертвам бійки, ніж самому конфлікту. Слід віддати належне УНІАН, яка після побиття час під штурму заводу її фотокора Віталія Данильченка слідкувала за ситуацією навколо цього ганебного випадку. В результаті, прокуратура за власним сприянням Юрія Луценка все ж порушила кримінальні справу за фактом побиття.

Інтернет-видання «УРА-Информ» прийняло в даній ситуації однобоку позицію висвітлювання. Варто лише прочитати заголовки публікацій: «В Новой Каховке» стреляли во вновь назначенный менеджмент «Таврии», «Директору коньячного завода придется объясняться в прокуратуре»,«Странная корпоративная война: мирный инвестор против зарвавшегося красного директора». Портал, цитуючи інші видання, додавав від себе чутки, на кшталт, «По слухам, у Сидоренко есть и недвижимость во Франции», «Сидоренко постоянно летает в непонятные «командировки» в Америку, Францию, Афганистан, Иран, Россию. При этом по миру он не за «свои» путешествует, а за счет работников предприятия». В той же час до загострення конфликту і нападу озброєних чоловіків на підприємство, судячи з акцентування в тій же новині «Днепровский бизнесмен задолжал 40 миллионов», сайт схилявся до іншої сторони. Чи зовсім був нейтральним стосовно конфлікту.

За аналогічним сценарієм діяла «Газета по-українськи». Спочатку виходить стаття «Працівників заводу ”Таврія” закидали камінням», зміст якої – бандюги вчинили напад на мирних робітників заводу. А наступного дня на ресурсі з’являється її антипод під назвою «Нове керівництво ”Таврії” не пустили на підприємство», де вже йдеться про лютих працівників «Таврії», які обстріляли з вогнепальної зброї ні в чому не винне нове керівництво. Напевно видання «ГПУ» при оприлюдненні інформації керувалося принципом «і нашим, і вашим». Такої думки можна було дотримуватись, якщо не один нюанс: за три тижня до цього, видання публікує матеріал «В Новой Каховке появился феодал», безапеляційно натякаючи на рейдерські наміри директора підприємства Олександра Сидоренка. В кінцевому підсумку – рахунок 2:1.

Досить стримано та відносно збалансовано про протистояння розповідала газета «Коммерсант Украина». Скажімо, у статті "Таврии" не хватило выдержки» була представлена думка обох конфліктуючих сторін, а також коментар фахівця з цього приводу. Теж відноситься й до матеріалу «Коньяк выдержал штурм», який написано за журналістськими стандартами.

Без сумніву, про жодну збалансованість не може бути мови в єдиній публікації газети «Вечерние вести» («Новый взгляд на Таврию»), яка взяла бік «Логоса». При цьому, однак, запропонувала іншій стороні висловити свою думку на шпальтах видання. Портал «Хайвей» напроти – писав, не беручи до уваги жодного твердження дніпропетровського акціонера. Їхні публікації були розміщені з посиланням на новокаховські друковані ЗМІ, які не мають власного сайту, що дає привід припускати цілеспрямоване розміщення упередженої інформації за допомогою ресурсу. Тім більше, що до останнього часу оприлюднити свій матеріал на «Хайвей» мав можливість кожен бажаючий.

До журналу «Кореспондент» немає питань: у нього були як збалансовані новини, так і об’єктивно поданий журналістський матеріал – «Новые руководители завода «Таврия» изложили свою версию конфликта». Однак вже в назві портал підкреслює, що вони викладають суто думку дніпропетровських акціонерів. Це стосується й «Інтерфаксу»: завжди швидке та безпристрасне реагування на події.

З перевагою до пана Сидоренка відслідковував події ресурс from-ua. Окрім банальних новин про конфронтацію, вони запам’яталися публікацією «Запоздалое прозрение», де рознесли вщент поведінку власника «Логосу». «Комсомольская правда» у даному випадку спеціалізувалася тільки на однобоких матеріалах.Спочатку була публікація «Коньячные войны: что эффективнее – дезинформация или подкуп?»,яка піддавала великому сумніву всі обвинувачення «Логоса» на адресу пана Сидоренка. А потім з’явився матеріал «Экс-директор коньячного завода благословил стрельбу в Новой Каховке – чтобы сохранить должность», з назви якого вже стає зрозуміло: хто є «ху». Пізніше «КП» оприлюднює відкрите звернення дніпропетровців до Тимошенко.Маю великій сумнів, що такий пасквіль може бути добрим інформаційним привидом для видання, щоб оприлюднювати його цілком.

Цікава деталь – багато з написаних матеріалів стосовно конфлікту між акціонерами, вже зникли з електронних сторінок материнських інтернет-виданань і зараз їх можна знайти хіба що в вигляді передруку.


Сайт продается

Цена: 550$

Обращатся : [email protected]

Ан-225 «Мрия»

1 февраля 1989 года самолет был показан широкой публике, а в мае того же года Ан-225 совершил беспосадочный перелет из Байконура в Киев, неся у себя на спине «Буран» весом 60 тонн. В том же месяце Ан-225 доставил космический корабль «Буран» на авиасалон в Париже и произвел там настоящий фурор. В общей сложности на счету самолета 240 мировых рекордов, в том числе перевозка самого тяжелого груза (253 тонны), самого тяжелого монолитного груза (188 тонн) и самого длинного груза.